| Адвокат, юридичні послуги в м. Київ :: Юридические статьи :: О судебной практике рассмотрения гражданских дел о признании сделок недействительными. Постановление Пленума Верховного Суда Украины |
О судебной практике рассмотрения гражданских дел о признании сделок недействительными. Постановление Пленума Верховного Суда Украины
Отныне суды могут устанавливать ничтожность сделки, признавая такую ничтожность в резолютивной, а не только в мотивировочной части решения.
Постановление от 06.11.2009 № 9
О судебной практике рассмотрения
гражданских дел о признании
сделок недействительными
В целях обеспечения правильного и единообразного применения судами законодательства при рассмотрении гражданских дел о признании сделок недействительными Пленум Верховного Суда Украины постановляет дать судам следующие разъяснения:
<...> 4. Судам в соответствии со статьей 215 ГК необходимо разграничивать виды недействительности сделок: ничтожные сделки - если их недействительность установлена законом (часть первая статьи 219, часть первая статьи 220, часть первая статьи 224 т.п.), и оспариваемые - если их недействительность прямо не установлена законом, но одна из сторон или другое заинтересованное лицо отрицает их
действительность на основаниях, установленных законом (часть вторая статьи 222, часть вторая статьи 223, часть первая статьи 225 ГК и др.).
Ничтожная сделка является недействительной ввиду несоответствия ее
требованиям закона и не требует признания ее таковой судом.
Оспариваемая сделка может быть признана недействительной только по решению
суда.
5. В соответствии со статьями 215 и 216 ГК суды рассматривают дела по искам: о признании оспариваемой сделки недействительной и применении последствий ее недействительности, о применении последствий недействительности ничтожной сделки.
Требование об установлении ничтожности сделки подлежит рассмотрению в случае наличия соответствующего спора. Такой иск может предъявляться отдельно, без применения последствий недействительности ничтожной сделки. В этом случае в резолютивной части судебного решения суд указывает о ничтожности сделки или отказе в этом.
Требование о применении последствий недействительности сделки может быть заявлено как одновременно с требованием о признании оспариваемой сделки недействительной, так и в виде самостоятельной требования в случае ничтожности сделки и наличии решения суда о признании сделки недействительной. Последствием признания сделки (договора) недействительнй не может быть ее расторжение, поскольку это взаимоисключающие требования.
Если истец ссылается на ничтожность сделки для обоснования другого заявленного требования, суд не вправе ссылаться на отсутствие судебного решения об установлении ничтожности сделки, а должен дать оценку таким доводам истца.
В соответствии со статьями 215 и 216 ГК требование о признании оспариваемой сделки недействительной и о применении последствий ее недействительности, а также требование о применении последствий недействительности ничтожной сделки может быть заявлено как одной из сторон сделки, так и другим заинтересованным лицом, права и законные интересы которого нарушены совершением сделки.
6. Требования о признании оспариваемой сделки недействительной и применении последствий ее недействительности, о применении последствий недействительности ничтожной сделки рассматриваются в исковом производстве в порядке гражданского судопроизводства в соответствии с требованиями статьи 15 ГПК.
По этим же правилам рассматриваются указанные требования и в случае, если стороной сделки является субъект властных полномочий, кроме требований о признании недействительным административного договора.
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Постанова від 06.11.2009 № 9
Про судову практику розгляду
цивільних справ про визнання
правочинів недійсними
З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України постановляє надати судам такі роз'яснення:
<...>4. Судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх
дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його
вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням
суду.
5. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.
Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
6. Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.
За цими ж правилами розглядаються зазначені вимоги і в разі, якщо стороною правочину є суб'єкт владних повноважень, крім вимог про визнання недійсним адміністративного договору.
Ключевые слова: возмещение НДС, ничтожная сделка, недействительность договоров, постановления Пленума ВСУ, судебная практика
Источник: http://www.juriskonsult.com.ua